"Шукай ім’я, а якщо не знайдеш імені, не дивуйся, що ніхто не чує - ти не кличеш."
м. Антоній Сурозький
***
Пізнати Тебе як Надію,
як Радість,
як Хліб,
як Життя.
Пізнати Тебе, як Відчай.
Боле мій!
Спраго моя!
Смерте моя!
Дорого, вузька і довга, як вуж,
Вуже мідний,
Пустеле,
Оазо,
Дороговказе,
Доме мій і Батьківщино моя,
Двері, у які стукаю,
Попутнику, Товаришу вірний,
куди піду від Лиця Твого?
Де не озирнуся — скрізь Ти,
чекаєш мене,
о Чекання моє і Бажання моє!
Запитання, на яке вже знаю відповідь,
і
Запитання, залишене без відповіді...
Таємнице, яку не осягнути,
Вітре, якого не спіймати,
Леве, якого не приручити,
Страху мій...
Зоре ясна досвітня,
Сонце, ясне й палюче,
Правдо, ясна й палюча,
Водо живлюча,
Кринице польова,
Зливо весняна,
Громе і Блискавко,
Тишо, напоєна привечоровими пахощами...
Як до Тебе наблизитися?
Як не втекти, не сховатися?
Ім’я Твоє — то вогонь,
меду солодший...
Ім’я Твоє — таїна чи загадка?
Як збагнути, де відкрите, а де непізнаване?
Дотик Твій — дар,
пронизує до глибини єства,
але й мовчання Твоє — теж дар,
Слово Твоє — кличе...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Безумный век ... - Dmitriy NDOA "Как упал ты с неба, денница, сын зари! разбился о землю, попиравший народы.
А говорил в сердце своем: "взойду на небо, выше звезд Божиих вознесу престол мой и сяду на горе в сонме богов, на краю севера;
взойду на высоты облачные, буду подобен Всевышнему".
Но ты низвержен в ад, в глубины преисподней.
Видящие тебя всматриваются в тебя, размышляют о тебе: "тот ли это человек, который колебал землю, потрясал царства,
вселенную сделал пустынею и разрушал города ее, пленников своих не отпускал домой?" (Ис.14:12-17)
